Управління якістю освітніх послуг у закладі вищої освіти

1. Вимоги державних стандартів та міжнародні рекомендації щодо надання освітніх послуг в Європейському просторі вищої освіти (ESG)

«Стандарти і рекомендації із забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти» (ESG) були прийняті у 2005 році міністрами, які відповідають за вищу освіту, на пропозицію, підготовлену Європейською асоціацією забезпечення якості вищої освіти (ENQA) разом з Європейським союзом студентів (ESU)1, Європейською асоціацією закладів вищої освіти (EURASHE) та Європейською асоціацією університетів (EUA).

Endorsed by the Bologna Follow-Up Group in September 2014

Ухвалені Групою супроводу Болонського процесу у вересні 2014 р.

Subject to approval by the Ministerial Conference in May 2015 Ухвалені Міністерською конференцією у травні 2015 р.

by Автори:

European Association for Quality Assurance in Higher Education

Європейська асоціація забезпечення якості вищої освіти

European Students’ Union

Європейський союз студентів

European University Association

Європейська асоціація університетів

European Association of Institutions in Higher Education

Європейська асоціація закладів вищої освіти

Education International

Міжнародна освіта

BUSINESSEUROPE

Конфедерація європейського бізнесу «БІЗНЕСЄВРОПА»

European Quality Assurance Register for Higher Education

Європейський реєстр забезпечення якості вищої освіти

September 2014 Вересень 2014 р.

З 2005 року було досягнуто значного прогресу у забезпеченні якості, а також за іншими напрямами дій Болонського процесу, такими як рамки кваліфікації, визнання кваліфікацій і сприяння використанню результатів навчання, причому всі вони сприяють зміні парадигми у напрямі студентоцентрованого навчання і викладання.

Враховуючи ці змінні обставини, у 2012 році Комюніке міністрів закликало Групу E4 (ENQA, ESU, EUA, EURASHE) спільно з Міжнародною освітою (EI), Конфедерацією європейського бізнесу «БІЗНЕСЄВРОПА» та Європейським реєстром забезпечення якості вищої освіти (EQAR) підготувати початкову пропозицію для оновлених ESG, «щоб зробити їх більш зрозумілими, прикладними та корисними, включаючи їх обсяг».

Оновлення передбачило низку консультацій, у яких взяли участь як ключові організації стейкхолдерів, так і міністерства.

Координаційна група (SG) ретельно проаналізувала і дуже серйозно поставилася до всього великого масиву коментарів, пропозицій і рекомендацій. Вони відображені у підсумковій пропозиції до Групи супроводу Болонського процесу. Крім того, пропозиція також відображає консенсус між усіма залученими організаціями щодо шляхів сприяння забезпеченню якості у Європейському просторі вищої освіти і, як така, забезпечує міцну основу для успішної імплементації.

2. Контекст, обсяг, цілі та принципи забезпечення якості Стандартів

Контекст

Вища освіта, дослідження та інновації відіграють вирішальну роль у підтримці соціального згуртування, економічного зростання та глобальної конкурентоспроможності. Враховуючи бажання європейських суспільств бути все більш базованими на знаннях, вища освіта стає істотною складовою соціально-економічного і культурного розвитку. Водночас, зростання вимог до навичок та компетентностей вимагає вищу освіту реагувати по-новому.

Ширший доступ до вищої освіти надає закладам вищої освіти можливість використовувати все більш різнорідний індивідуальний досвід. Відповідь на різноманітність і зростаючі очікування вимагає від вищої освіти фундаментальних змін у її наданні; це вимагає більш студентоцентрованого підходу до навчання і викладання, включаючи гнучкі навчальні траєкторії та визнання компетентностей, набутих поза формальними освітніми програмами. Самі заклади вищої освіти стають різнорідними за своїми місіями, способами надання освіти та співпраці, включаючи зростання інтернаціоналізації, цифрове навчання та нові форми надання освітніх послуг.

Роль забезпечення якості стає вирішальною у підтримці систем і закладів вищої освіти у їх реагуванні на ці зміни, водночас гарантуючи, що кваліфікації, набуті студентами, та їх досвід здобуття вищої освіти залишаться на першому плані інституційних місій.

Ключова мета «Стандартів і рекомендацій із забезпечення якості у Європейському просторі вищої освіти» (ESG) – сприяти спільному розумінню забезпечення якості навчання і викладання, незважаючи на обмеження, та між усіма стейкхолдерами. Вони відігравали і відіграватимуть важливу роль у розвитку національних та інституційних систем забезпечення якості в Європейському просторі вищої освіти (EHEA) та у транскордонній співпраці. Опікування процесами забезпечення якості, особливо зовнішніми, дозволяє європейським системам вищої освіти демонструвати якість і підвищувати прозорість, таким чином допомагаючи побудові взаємодовіри і кращому визнанню кваліфікацій, програм та іншого забезпечення.

ESG використовуються закладами та агентствами із забезпечення якості як рекомендаційний документ для зовнішніх і внутрішніх систем забезпечення якості у вищій освіті. Крім того, їх використовує Європейський реєстр із забезпечення якості (EQAR), який відповідає за реєстрування агентств.

Обсяг і концепції

ESG – це набір стандартів і рекомендацій для внутрішніх і зовнішніх систем забезпечення якості у вищій освіті. ESG не є стандартами якості, вони не встановлюють того, як необхідно втілювати процеси забезпечення якості, але вони надають керівництво, охоплюючи аспекти, які є вирішальними для успішного забезпечення якості та навчальних середовищ у вищій освіті. ESG слід розглядати у ширшому контексті, що також включає рамки кваліфікації, ECTS та додатки до дипломів (DS), які також сприяють побудові прозорості та взаємної довіри у вищій освіті у EHEA.

ESG зосереджені на забезпеченні якості стосовно навчання і викладання у вищій освіті, включаючи навчальне середовище та відповідні зв’язки з дослідженнями та інноваціями. Крім того, у закладів є процедури і процеси, щоб забезпечувати та покращувати якість своєї діяльності, такої як дослідження та врядування.

ESG застосовуються до всієї вищої освіти, що пропонується у EHEA, незалежно від типу навчання чи місця викладання. Таким чином, ESG також застосовуються до всієї вищої освіти, включаючи транснаціональне та транскордонне забезпечення. У цьому документі термін «програма» стосується вищої освіти у її найширшому сенсі, включаючи таку частину програми, яка веде до офіційно визнаного формального ступеня.

Вища освіта спрямована на досягнення багатьох цілей, охоплюючи підготовку студентів до активного громадянства, до їх майбутніх кар’єр (наприклад, сприяючи розвитку їх здатності до працевлаштування), підтримку їх особистого розвитку, створення широкої бази передових знань та стимулювання досліджень та інновацій. Таким чином, стейкхолдери, які надають пріоритет різним цілям, можуть по-різному ставитися до якості у вищій освіті, і забезпечення якості повинно враховувати ці різноманітні погляди. Якість, хоч її і складно визначити, є здебільшого результатом взаємодії між викладачами, студентами та навчальним середовищем закладу. Забезпечення якості повинно гарантувати навчальне середовище, в якому зміст програм, навчальні можливості та матеріально-технічна база відповідають цій меті.

Серцевиною всієї діяльності із забезпечення якості є дві цілі:

підзвітність і покращення. Узяті разом, вони створюють довіру до діяльності закладу вищої освіти. Успішно запроваджена система забезпечення якості слугуватиме інформаційним підґрунтям, що засвідчує заклад вищої освіти та громадськість у якості діяльності закладу вищої освіти (підзвітність) та спрямує щодо того, як можна покращити те, що заклад робить (покращення). Таким чином, забезпечення якості і покращення якості є взаємопов’язаними. Вони можуть сприяти розвитку культури якості, яку сприймуть усі: від студентів і академічних працівників до керівництва й адміністрації закладу.

Термін «забезпечення якості» використовується у цьому документі для опису діяльності у межах циклу безперервного вдосконалення (наприклад, діяльності із забезпечення і покращення).

Якщо не визначено іншим чином, розуміється, що стейкхолдери охоплюють усіх учасників (суб’єктів) усередині закладу, включаючи студентів і персонал, а також зовнішніх стейкхолдерів, таких як працедавці та зовнішні партнери закладу.

Термін «інституція» використовується у стандартах і рекомендаціях стосовно закладів вищої освіти. У залежності від інституційного підходу до забезпечення якості, термін може, проте, стосуватися закладу в цілому або окремих учасників всередині закладу.

ESG: цілі і принципи

- вони встановлюють спільні рамки щодо систем забезпечення якості для навчання і викладання на європейському, національному та інституційному рівні;

- вони уможливлюють забезпечення та вдосконалення якості вищої освіти у Європейському просторі вищої освіти;

- вони підтримують взаємну довіру, таким чином сприяючи визнанню та мобільності у межах та поза національних кордонів;

- вони надають інформацію щодо забезпечення якості у EHEA.

Ці цілі створюють каркас, всередині якого різні заклади, агентства і країни можуть різними шляхами використовувати і втілювати ESG. EHEA характеризується різноманітністю політичних систем, систем вищої освіти, суспільно-культурних та освітніх традицій, мов, прагнень і очікувань. Це робить єдиний монолітний підхід до якості та забезпечення якості у вищій освіті недоречним. Широке сприйняття стандартів є передумовою створення спільного розуміння забезпечення якості у Європі. З ци причин ESG повинні бути на обґрунтовано узагальненому рівні, що уможливить їх застосування до всіх форм надання вищої освіти.

ESG забезпечують критерії на європейському рівні, за якими оцінюються агентства із забезпечення якості та їх діяльність. Завдяки цьому агентства із забезпечення якості у EHEA дотримуються того самого набору принципів, а процеси і процедури моделюються таким чином, щоб відповідати цілям і вимогам умов, в яких ці агентства знаходяться.

ESG ґрунтуються на таких принципах забезпечення якості у EHEA:

- заклади вищої освіти несуть первинну відповідальність за якість свого викладання та її забезпечення;

- забезпечення якості відповідає різноманітності систем вищої освіти, закладів вищої освіти, програм і студентів;

- забезпечення якості враховує потреби та очікування студентів, усіх інших стейкхолдерів та суспільства.

3. Структура Європейських стандартів із забезпечення якості у вищій освіті

Стандарти із забезпечення якості діляться на три частини:

• Внутрішнє забезпечення якості (Internal quality assurance)

• Зовнішнє забезпечення якості (External quality assurance)

• Агентства із забезпечення якості (Quality assurance agencies)

Варто пам’ятати, про те, що ці три частини взаємопов’язані за своєю сутністю і разом формують основу Європейської рамки забезпечення якості. Зовнішнє забезпечення якості у Частині 2 визнає стандарти внутрішнього забезпечення якості у Частині 1, таким чином гарантуючи, що внутрішня робота, виконувана закладами, безпосередньо відповідає будь-якому зовнішньому забезпеченню якості, яке вони проходять. Так само Частина 3 відноситься до Частини 2. Тобто ці три частини працюють на доповнювальній основі у закладах вищої освіти та агентствах, а також працюють на тому розумінні, що інші стейкхолдери також сприяють цій рамці. Як наслідок, ці три частини треба розглядати як єдине ціле.

Стандарти встановлюють погоджену та прийняту практику для забезпечення якості у вищій освіті у EHEA, а отже, їх повинні враховувати всі, хто займається наданням вищої освіти у будьякій формі.

Рекомендації пояснюють, чому важливі ці стандарти, а також описують можливі способи запровадження цих стандартів.

Вони окреслюють належну практику у відповідній галузі для врахування учасниками (суб’єктами), залученими до забезпечення якості. Запровадження може відрізнятися у залежності від різних умов

Частина 1: Стандарти та рекомендації для внутрішнього забезпечення якості

1.1 Політика для забезпечення якості. 1.1 Policy for quality assurance.

Стандарт:

Заклади повинні виробити політику для забезпечення якості, яка є публічною і складає частину їх стратегічного менеджменту. Внутрішні стейкхолдери повинні розробляти і втілювати цю політику через відповідні структури і процеси, залучаючи до цього зовнішніх стейкхолдерів

Рекомендації:

Політика і процеси складають основу узгодженої інституційної системи забезпечення якості, що формує цикл безперервного вдосконалення та сприяє підзвітності закладу. Вона підтримує розвиток культури якості, в якій усі внутрішні стейкхолдери беруть на себе відповідальність за якість і залучені до забезпечення якості на всіх рівнях закладу. Щоб сприяти цьому, політика має офіційний статус і є загальнодоступною.

Політика забезпечення якості найефективніша, коли вона відображає взаємозв’язок між дослідженнями з одного боку та навчанням і викладанням з іншого, а також враховує національний контекст, в якому працює заклад, інституційний контекст і стратегічний підхід закладу.

Така політика підтримує:

• організацію системи забезпечення якості;

• департаменти, школи, факультети та інші організаційні одиниці, а також керівництво закладу, окремих працівників і студентів у прийнятті на себе обов’язків із забезпечення якості;

• академічну доброчесність і свободу та застерігає проти академічного шахрайства (плагіату);

• запобігання нетолерантності будь-якого типу або дискримінації щодо студентів чи працівників;

• залучення зовнішніх стейкхолдерів до забезпечення якості.

Політика реалізується на практиці завдяки внутрішнім процесам забезпечення якості, які уможливлюють широку участь всієї інституції. Заклад сам вирішує, як запроваджувати, контролювати та оновлювати цю політику.

Політика забезпечення якості також охоплює будь-які елементи діяльності закладу, які виконуються на умовах субпідряду або іншими сторонами.

1.2 Розроблення і затвердження програм (Design and approval of programmes)

Стандарт:

Заклади повинні реалізовувати процеси розроблення і затвердження своїх програм. Програми слід розробляти таким чином, щоб вони відповідали визначеним для них цілям, включаючи заплановані результати навчання.

Необхідно чітко визначити й озвучити кваліфікації, отримані внаслідок навчання за програмою; вони повинні відповідати певному рівню національної рамки кваліфікацій для вищої освіти, а отже й Рамці кваліфікацій для Європейського простору вищої освіти.

Рекомендації:

Освітні програми знаходяться у центрі місії закладів вищої освіти, пов’язаної з викладанням. Вони забезпечують студентів академічними знаннями й навичками, включаючи ті, що є загальними, які можуть вплинути на особистий розвиток та можуть бути застосовані студентами у майбутніх кар’єрах.

Програми

• передбачають визначення загальних цілей програми, що відповідають інституційній стратегії та мають певні заплановані результати навчання;

• розробляються із залученням у цей процес студентів та інших стейкхолдерів;

• використовують зовнішню експертизу та орієнтири;

• відображають чотири цілі вищої освіти Ради Європи (порівн.«Обсяг і концепції»);

• розроблені таким чином, щоб уможливити поступовий прогрес студентів;

• визначають очікуване навантаження на студентів, наприклад, у ECTS;

• містять добре структуровані можливості практики, якщо це доречно (практика охоплює стажування, інтернатуру та інші періоди програми, які студенти проводять не у закладі, а дозволяють студентам отримати досвід у галузі, пов’язаній з їх навчанням.);

• підлягають офіційному процесу затвердження у закладі.

1.3 Студентоцентроване навчання, викладання та оцінювання

Стандарт:

Заклади повинні забезпечити реалізацію програм таким чином, щоб заохотити студентів брати активну роль у творенні освітнього процесу, і що оцінювання студентів відображає цей підхід.

Рекомендації:

Студентоцентроване навчання і викладання відіграють важливу роль у стимулюванні мотивації студентів, їх самоаналізі та залученні до освітнього процесу. Це означає ретельне обговорення процесів розроблення та реалізації освітніх програм та оцінювання результатів навчання.

Запровадження студентоцентрованого навчання і викладання є таким, що:

• поважає і враховує різноманітність студентів та їх потреби, уможливлюючи гнучкі навчальні траєкторії;

• враховує та використовує різні способи надання освітніх послг, якщо це доцільно;

• гнучко використовує різноманітні педагогічні методи;

• регулярно оцінює та коригує способи надання освітніх послуг і педагогічні методи;

• заохочує відчуття автономності у того, хто навчається, водночас забезпечуючи йому відповідний супровід і підтримку з боку викладача;

• сприяє взаємній повазі у стосунках «студент-викладач»;

• має належні процедури для розгляду скарг студентів.

Визнаючи важливість оцінювання для прогресу студентів та їх майбутніх кар’єр, процедури забезпечення якості для оцінювання передбачають таке:

• оцінювачі знайомі з існуючими методами проведення тестування та іспитів і отримують підтримку для розвитку власних навичок у цій сфері;

• критерії та методи оцінювання, а також критерії виставлення оцінок оприлюднюються заздалегідь;

• оцінювання дозволяє студентам продемонструвати міру, в якій було досягнуто запланованих результатів навчання.

Студенти отримують відгук, який, за необхідності, пов’язаний із порадою щодо процесу навчання;

• де можливо, оцінювання проводиться більше як одним екзаменатором;

• інструкції з оцінювання враховують пом’якшувальні обставини;

• оцінювання є послідовним і чесно застосовується до всіх студентів та проводиться відповідно до встановлених процедур;

• визначена офіційна процедура розгляду звернень студентів

1.4 Зарахування, прогрес, визнання та атестація студентів

Стандарт:

Заклади повинні послідовно застосовувати визначені наперед та опубліковані інструкції, що охоплюють усі стадії «життєвого циклу», наприклад, зарахування, прогрес, визнання та атестацію студентів.

Рекомендації:

Забезпечення умов і підтримки, необхідних для досягнення студентами прогресу у своїй академічній кар’єрі, відповідає інтересам кожного студента, програм, закладів і систем. Необхідно мати доцільні процедури зарахування, визнання та завершення освіти, особливо коли студенти є мобільними як усередині системи вищої освіти, так і між такими системами.

Важливо, щоб правила доступу, процеси та критерії зарахування втілювалися послідовно та прозоро. Забезпечується ознайомлення із закладом і програмою.

Заклади повинні запровадити процеси та інструменти для збору і моніторингу інформації щодо прогресу студентів і вживання відповідних дій на основі цієї інформації.

Чесне визнання кваліфікацій вищої освіти, періодів навчання та попереднього навчання, включаючи визнання неформального та інформального навчання, є важливими складовими забезпечення прогресу студентів у навчанні, водночас сприяючи їх мобільності. Належні процедури визнання залежать від:

• відповідності інституційної практики визнання принципам Лісабонської конвенції про визнання кваліфікацій;

• співпраці з іншими закладами, агентствами із забезпечення якості та національним центром ENIC/NARIC з метою забезпечення послідовного визнання в усій країні у цілому.

Випуск студентів являє собою кульмінацію періоду навчання.

Студентам потрібно отримати документи, що роз’яснять отримані кваліфікації, включаючи досягнені результати навчання, а також контекст, рівень, зміст і статус освіти, яку пройшли й успішно завершили студенти.

1.5 Викладацький персонал

Стандарт:

Заклади повинні переконатись у компетентності своїх викладачів. Вони повинні застосовувати чесні і прозорі процеси щодо прийняття на роботу та розвитку персоналу.

Рекомендації:

Роль викладача є вирішальною у створенні високоякісного досвіду студентів та уможливленні набуття знань, компетентностей і навичок. Контингент студентів, який стає усе різноманітнішим і зорієнтованим на результати навчання вимагає студентоцентрованого навчання і викладання, а отже, роль викладача також змінюється.

Заклади вищої освіти несуть первинну відповідальність за якість свого персоналу та забезпечення його сприятливим середовищем, що дозволяє ефективно виконувати власну роботу. Таке середовище:

• встановлює зрозумілі, прозорі та чесні процеси щодо зарахування на роботу та умов зайнятості, що базуються на важливості викладання, та слідує цим процесам і умовам;

• пропонує можливості для професійного розвитку викладачів і сприяє цьому;

• заохочує наукову діяльність для зміцнення зв’язків між освітою та дослідженнями;

• заохочує інновації у методах викладання та використання нових технологій.

1.6 Навчальні ресурси і підтримка студентів

Стандарт:

Заклади повинні мати відповідне фінансування для навчальної та викладацької діяльності, забезпечуючи адекватні та легкодоступні навчальні ресурси і підтримку студентів.

Рекомендації:

Для забезпечення гарного досвіду вищої освіти, заклади надають різноманітні ресурси, щоб допомогти студентам у навчанні. Ці ресурси варіюються від фізичних ресурсів, таких як бібліотеки, навчальне устаткування та ІТ-інфраструктура, до людської підтримки у формі наставників, радників та інших консультантів. Роль послуг підтримки має особливе значення у сприянні мобільності студентів у межах систем вищої світи та між цими системами.

Потреби різноманітного студентського контингенту (такого як студенти з досвідом, заочники, студенти, які працюють, іноземні студенти, студенти з особливими потребами), а також спрямування у напрямі студентоцентрованого навчання і гнучких методів навчання і викладання, враховуються при розподілі, плануванні та наданні навчальних ресурсів та підтримки студентам.

Діяльність і потужності з надання підтримки можуть бути організовані у різний спосіб залежно від умов у закладі. Поряд із цим, внутрішнє забезпечення якості гарантує, що всі ресурси відповідають цілям, є доступними, а студенти поінформовані про наявні для них послуги.

У наданні послуг підтримки вирішальною є роль допоміжного й адміністративного персоналу, а отже, він повинен бути кваліфікованим і мати можливості для розвитку своїх компетентностей.

1.7 Інформаційний менеджмент

Рекомендації:

Надійні дані є життєво важливими для інформованого прийняття рішень та усвідомлення того, що працює гарно, а що потребує уваги. Ефективні процеси збору та аналізу інформації про освітні програми та іншу діяльність підтримують систему внутрішнього забезпечення якості.

Зібрана інформація залежить, у певній мірі, від типу та місії закладу.

Важливі такі параметри:

• ключові індикатори діяльності (Key performance indicators);

• профіль студентського контингенту (Profile of the student population);

• прогрес студентів, рівні успішності та відрахування (Student progression, success and drop-out rates);

• задоволеність студентів освітніми програмами (Students’ satisfaction with their programmes);

• наявні навчальні ресурси та підтримка студентів (Learning resources and student support available);

• кар’єрні шляхи випускників (Career paths of graduates).

Можуть використовуватися різні методи збору інформації.

Важливо, щоб до надання й аналізу інформації та планування подальших відповідних заходів були залучені студенти і персонал.

1.8 Публічна інформація

Стандарт:

Заклади повинні публікувати зрозумілу, точну, об’єктивну, своєчасну та легкодоступну інформацію про свою діяльність, включаючи програми.

Рекомендації:

Інформація про діяльність закладів корисна як для майбутніх і теперішніх студентів, випускників, інших стейкхолдерів і громадськості.

А отже, заклади надають інформацію про свою діяльність, включаючи програми, які вони пропонують та критерії відбору на навчання, заплановані результати навчання за цими програмами, кваліфікації, які вони надають, процедури навчання, викладання та оцінювання, що використовуються, прохідні бали та навчальні можливості, доступні для студентів, а також інформацію щодо працевлаштування випускників.

1.9 Поточний моніторинг і періодичний перегляд програм

Стандарт:

Заклади повинні проводити моніторинг і періодичний перегляд програм, щоб гарантувати, що вони досягають встановлених для них цілей і відповідають потребам студентів і суспільства. Ці перегляди повинні вести до безперервного вдосконалення програми. Про будь-які дії, заплановані або вжиті як результат перегляду, слід інформувати всі зацікавлені сторони.

Рекомендації:

Регулярний моніторинг, перегляд і оновлення освітніх програм мають на меті гарантувати, що надання освітніх послуг залишається на відповідному рівні, а також створює сприятливе й ефективне навчальне середовище для студентів.

Вони включають оцінювання:

• змісту програми у світлі результатів останніх досліджень у даній галузі знань, гарантуючи, що програма відповідає сучасним вимогам;

• потреб суспільства, що змінюються;

• навантаження студентів, їх прогрес і завершення освіти;

• ефективність процедур оцінювання студентів;

• очікування, потреби і задоволення студентів стосовно програми;

• навчальне середовище і послуги підтримки, а також їх відповідність меті програми.

Програми регулярно переглядають і оновлюють, залучаючи до цього процесу студентів та інших стейкхолдерів. Зібрану інформацію аналізують і на її основі адаптують програму, щоб забезпечити її відповідність сучасним вимогам. Характеристики оновленої програми публікують.

1.10 Циклічне зовнішнє забезпечення якості

Стандарт:

Заклади повинні проходити зовнішнє забезпечення якості відповідно до ESG на циклічній основі.

Рекомендації:

Зовнішнє забезпечення якості у його різноманітних формах може підтверджувати ефективність внутрішнього забезпечення якості закладу, діяти як каталізатор для вдосконалення і пропонувати нові перспективи закладу. Воно також надає інформацію, що запевняє заклад і громадськість у якості діяльності закладу.

Заклади беруть участь у циклічному зовнішньому забезпеченні якості, що враховує, де це доречно, вимоги законодавчої бази, в якій функціонують заклади. Отже, залежно від законодавства, це зовнішнє забезпечення якості може набувати різних форм і зосереджуватися на різних організаційних рівнях (таких як рівень програми, факультету або закладу).

Забезпечення якості – це безперервний процес, який не завершується зовнішнім відгуком або звітом, або подальшими діями з боку закладу.

Відтак, заклади гарантують, що прогрес, досягнутий з часу останньої діяльності із зовнішнього забезпечення якості, враховано при підготовці наступної діяльності.

Література

1. Європейська кредитна трансферно-накопичувальна система: довідник користувача/ пер. з англ.; за ред. Ю.М.Рашкевича та Ж.В.Таланової. - Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2015. – 106 с.
2. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII. Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1060-12.
3. Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» від 02.03.2015 № 222-VIII. Електронний ресурс. Режим доступу : http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/222-19.
4. Методичні рекомендації щодо розроблення стандартів вищої освіти. ─ Електронний ресурс. Режим доступу : mon.gov.ua/.../Реформа%20освіти/07-metod-rekomendaczi...
5. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2015 року № 1187 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності закладів освіти». Електронний ресурс. Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=248779880.

Додаткова